Тема виховної години: „ Свято самовара” - Розробки <!--if()-->- <!--endif--> - Каталог статей - Рибинська ЗОШ
Неділя, 04.12.2016, 15:13
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Реєстрація | Вхід
.
Меню сайту
Свіжі новини
[02.02.2015]
СІТКА ДЛЯ АТО (0)
[30.01.2015]
Крути – смолоскип у майбутнє (0)
[29.01.2015]
Сьогодні – 97-ма річниця подвигу Героїв Крут (0)
[29.01.2015]
Герої Крут вчать нас жертовності та патріотизму – Президент (0)
[27.01.2015]
Випускники, які не пройдуть ДПА, не отримають атестати (0)
[27.01.2015]
Звернення Президента у зв’язку з Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту (0)
[27.01.2015]
Звернення Президента у зв’язку з Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту (0)
[26.01.2015]
У МОН розробили навчальну програму "Захист Вітчизни" (0)
[25.01.2015]
Оберіг для солдата (0)
[25.01.2015]
25 січня в Україні оголошено Днем жалоби (0)

Усі новини.

Наша кнопка


Якщо наш сайт був вам корисний, ви можете розмістити наш банер на своєму сайті.

Рибинська ЗОШ І-ІІІст.




Наші друзі


Холминський Будинок творчості

Корюківка Альянс3000

Крок за кроком.

Нові фото
Наше опитування
Хто Ви? Відвідувач нашого сайту.
Усього відповідей: 1453
Головна » Для вчителів » Розробки

Тема виховної години: „ Свято самовара”

Мета:

           ─ ознайомити учнів з традиційним чаюванням нашого народу;

           ─ виховати любов і повагу до народних традицій;

           ─ розвинути пізнавальний інтерес.

Обладнання: сервірований стіл для чаювання, надпис на дошці «Чай підсилює дух, пом’якшує серце, видаляє втому, пробуджує думки, полегшує і освіжає тіло ».

I. Підготовчий етап:

1. Учням дається завдання підібрати прислів’я, приказки різних народів про чай,   можливо висловлювання знаменитих людей.

2. Учні приносять посуд для сервіровки стола ( чашки з тарілочками, чайник для заварювання чаю, цукорниця, самовар та ін. ) .

II. Змістовний матеріал

1. Вступна частина

Добрий день! Наша година спілкування присвячена чудовій традиції чаювання, яка зародилась дуже давно і збереглась до наших днів. У давнину чай на Русі був невідомий. В суворі зими люди зігрівалися ароматними і цілющими напоями, приготованими з різних лісових ягід і трав. В літні жаркі дні вони чудово вгамовували спрагу, а після знаменитої древнє руської лазні були просто незамінні. Багаті лісові чаї були збагачені вітамінами, володіли цілющими силами. Допомагали і від простуди, лихоманки або іншої якої хвороби. В кожній сім’ї були свої улюблені чаї ─ у кого з листя лісової суниці, у кого з малини і ожини. А хто любив чай з листя ароматної м’яти, смородини або квіток липи.

2.Основна частина

Особливу славу завоював іван-чай, який готували з трави зніту. Заготівля і сушка медоносного зніту вимагала знань і вмінь, без них міг вийти не запашний іван-чай, а погане сіно. У Московському Кремлі в XVI ст. була палата Огородньої слободи, де готували і зберігали сухі трави і, звичайно, іван-чай, пізніше що отримав назву копорського.

А заготовляли його так. Збирали листя зніту в пору його інтенсивного цвітіння. Розкладали на дерев’яних лотках шаром в 5 см в тіні, щоб їх зав’ялювати протягом доби. Потім листя скручували в тонкі ковбаски і витримували до тих пір, поки вони не потемніють. Потім почорнілі заготівки клали в тарілки, накривали м’якою тканиною і залишали в теплі при температурі +24...+27°С на 6-12 год для ферментації. Після нарізували і сушили на гратах при температурі 100°С. Ця технологія близька до сучасної.

Хто знає, можливо, і до цього дня пили б ми лісовий іван-чай, якби не вторгнувся в наше життя напій зі східних країн — китайський чай.

Уперше він був випробуваний українськими людьми в 1638 р., коли з Монголії в подарунок царю Федору Михайловичу було вислано чотири пуди чайного листу з інструкцією по заварці. Напій сподобався. А в 1679 р. після укладення договору з Китаєм про поставку до Росії чаю цей напій увійшов до моди в середовищі вищої знаті, дворянства, багатих купців. Правда, аж до кінця XVIII ст. його пили переважно чоловіки. Жінки відмовлялися пити чай, вважаючи його дуже міцним і гірким. В ті роки він заварювався інакше, ніж зараз: на одну середніх розмірів чашку доводилося близько 50 г чайного листу. Чай закладали в мідну чашку і там розварювали. У Китаї цю рослину називали «тцай-йе» — молодий листок. Українці  вимовляли це слово як «чай».

Для людей середнього достатку, а тим більше селян чай був недоступний через високу ціну. Так, у 1674 р. фунт чаю (409 г) коштував 30 коп. За ці гроші на ті часи можна було купити 65-80 кг іржі. Звідси і з’явилися вирази: «побалуватися чаєм», «дати на чай», тобто отримати винагороду за особисті послуги.

Висока вартість чайного листу була обумовлена великими витратами по його транспортуванню з Китаю до Росії. Але після будівництва Транссибірської магістралі чай істотно подешевшав, і з тих пір чаювання біля самовару стали розглядати як елемент національного побутового устрою.

Чаювання проходило за певними правилами, затвердженими традицією. Для кип’ятіння води використовувався самовар, а для заварки — фарфоровий або фаянсовий чайник.

 Надзвичайно популярний чай в Узбекистані, Киргизії, Казахстані, Таджикистані. Узбеки п’ють чорний і зелений чай. Зелений чай, який називають кок-чай, вживають, як правило, без солодощів, він чудово вгамовує спрагу в літню спеку.

Киргизи п’ють актин-чай. Заварений міцний чай (чорний) вливають у молоко (співвідношення 1 : 1), доводять до кипіння, додають масло, сіль, сметану і ще раз доводять до кипіння. Розливають в піали і подають з коржиками та іншими борошняними виробами. П’ють киргизи і гарячий напій — куурма-чай.

Таджики вживають зелений чай (чойн кабуд) як в гарячому, так і в холодному вигляді. У прохолодну пору року вони п’ють чорний чай.

У Монголії п’ють головним чином плитковий чай, який густо заварюють і заправляють молоком, маслом або салом і сіллю.

У Китаї чай — традиційно найпоширеніший напій, класичне мистецтво заварювати чай зародилося саме тут.

Люблять чай в Японії. Його готують із зеленого чайного листя, висушеного і розтертого в порошок. Японський чай має зеленуватий колір, по вигляду і смаку відрізняється від європейського. П’ють його без цукру.

Чай — улюблений напій індійців, які п’ють його з молоком.

В Англії чай поширений більше інших напоїв, його також п’ють з молоком.

Обмежено вживають чай німці, поляки і деякі інші європейські народи, віддаючи перевагу кави. Американці п'ють несолодкий чай з льодом.

 У самовара своя історія. У XVIII ст. так називали металевий прилад для кип’ятіння води з топкою всередині. Найближчий до самовара по своїй конструкції і призначенню нагрівальний прилад ─ збитенник. Це був чайник, усередині якого розташовувалася труба з піддувалом.

Самовар із заварювальним чайником ставили на підносі на загальний стіл або на спеціальний круглий столик, приставлений до нього. Поряд розставлялися чашки на блюдцях з обов’язковими чайними ложечками, встановленими на блюдці і поверненими до ручки чашки. До чаю подавали цукор, мед, варення, пироги, булочки, пампушки, колобки і т.п. За звичаєм чай належало розливати господині будинку або старшій дочці. У чашки наливали міцну заварку і розбавляли її кип’ятком з самовара. Кількість заварки визначалася гостем, якому призначалась чашка. На носику заварювального чайника завжди висіло ситечко, що оберігало від попадання в чашку чаїнок.

У купецьких будинках чай могли пити у будь-який час дня: самовар постійно кипів, запрошуючи до столу всіх охочих. В інтелігентних забезпечених сім’ях, в панських садибах чай подавався щодня вранці і ввечері. А.С.Пушкін в романі «Євгеній Онєгін» так описує чаювання в поміщицькому будинку:

                                                      Смеркалось; на столе, блистая,

Шипел вечерний самовар,

Китайский чайник нагревая

Под ним гнездился легкий пар.

Разлитый Ольгиной рукою

Цікаво, що слово «напій» утворилося не від слова «пити», а від слова «наситити», тобто нагодувати, наситити. Це повною мірою відноситься до чаю, що володіє цінними харчовими властивостями. В ньому містяться тонізуючі речовини — танін, кофеїн, дубильні речовини, вітаміни, кислоти. Велика частина вітамінів С, Р, В, В2, РР, що містяться в чаї, переходить при заварці в настій і добре зберігається. Поживність чаю відображена і в тому, що в XIX в. не говорили, що чай п’ють: його, так само як і каву «їли».

Але для того, щоб чай зберіг свою поживність, потрібно уміти правильно його заварювати. Способів заварювання чаю багато, але принцип загальний.

 Давайте разом приготуємо чай за всіма правилами. ( готу чай, коментуючи свої дії.)

Вода для заварювання чаю повинна бути свіжокип’яченою, краще м’якою, тому що в жорсткій воді чай виходить несмачний. Вона набуває м’якості під час кип’ятіння її в самоварі. Чай заварюють у фарфоровому або фаянсовому чайнику. Перед заваркою його потрібно прогріти — обполоснути два-три рази кип’ятком. Всипати у чайник порцію сухого чаю (з розрахунку 1-2 г на стакан) і відразу залити його кип’ятком на 1/3 об’єму чайника. Помічу, що в чайній ложці міститься 2,5 г сухого чаю. Чайник треба накрити кришкою, а зверху льняною серветкою, щоб вона закривала отвір в кришці і носику чайника. Це робиться для того, щоб не втрачалися летючі ароматичні масла. Настоювати чай 5-7 хв., а потім долити чайник кип’ятком до норми і розлити в чашки. Температура чаю при подачі повинна не бути нижчою 75°С. У чаї не повинно бути чаїнок. Заварений чай не можна кип’ятити або тримати на гарячій плиті, а також залишати надовго — він втратить свій аромат.

Чай подають у чашці з блюдцем або в стакані з підстаканником, який ставлять на пирогову тарілку. Окремо подають цукор, лимон, нарізаний тонкими кружечками, варення, мед, у молочнику — гаряче молоко або вершки. При їх додаванні у чай він втрачає свою терпкість.

Сумісне чаювання під час якого учні розповідають прислів’я, приказки різних народів про чай, можливо висловлювання знаменитих людей.

III. Підведення підсумків

Отже, чай являється улюбленим напоєм у багатьох країнах. Різні народи у процесі приготування придають йому неповторного смаку. Люди вважали, що сумісне чаювання підтримує любов і дружбу між членами сім’ї, скріпляє споріднені і дружні зв’язки, а самовар, киплячий на столі, створює атмосферу затишку, благополуччя і щастя.

IV. Використана література:

1. Ковальов В.М., Могильний А.П. Народна кухня: традиції і звичаї. — 1992.

2. Ковальов Н.И. Енциклопедія гурмана. -1996.

3. Новоженов Ю.М, Любителям кулінарного мистецтва. — М., 1989.

Категорія: Розробки | Додав: dvovukАвтор:
Переглядів: 2015 | Рейтинг: 4.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Наша адреса

15321 Чернігівська обл.
Корюківський район
с. Рибинськ
вул. Зелена, 35
тл. 2-52-71
Email: dvovuk2@i.ua

Зараз в Україні
Увага! Увага!...
Ви на сайті
Погода в Рибинську
 
.
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Пошук

Copyright MyCorp © 2016 | Конструктор сайтів - uCoz